Лекція 7 Конституційний лад України 1. Конституційний лад

Конституційний лад — Вікіпедія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Конституці́йний лад — це встановлений Основним Законом порядок організації і функціонування інститутів держави і суспільства, система суспільних відносин, що гарантуються, забезпечуються і регулюються законами, прийнятими відповідно до Конституції[1].

Конституційний лад України є системою суспільних відносин, передбачених і гарантованих Конституцією і законами, прийнятими на її основі і відповідно до неї.

За своєю суттю, конституційний лад становить собою певний тип конституційно-правових відносин, зумовлених рівнем розвитку суспільства, держави і права.

За своїм змістом конституційний лад опосередковує насамперед передбачені і гарантовані Конституцією державний і суспільний лад, конституційний статус людини і громадянина, систему безпосереднього народовладдя, організацію державної влади й місцевого самоврядування, територіальний устрій, основи національної безпеки та інші найважливіші інститути конституційно-правових відносин в Україні.

За формою конституційний лад являє собою систему основних організаційних і правових форм суспільних відносин, передбачених Конституцією, тобто основних видів організації і діяльності держави, суспільства та інших суб'єктів конституційно-правових відносин.

Існуючий конституційний лад України, передбачений її Конституцією, характеризується насамперед рядом загальних принципів, зокрема суверенністю, демократизмом, гуманізмом, реальністю, системністю, науковою обґрунтованістю, історизмом, наступністю, програмним характером, гарантованістю. Конституційне право-це галузь, яка є сукупністю норм, що закріплюють основи Конституційного ладу України

Основні принципи конституційного ладу України[ред. • ред. код]

принцип, згідно з яким людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека є найважливішою соціальною цінністю.
принцип народного суверенітету (згідно з яким народ є носієм суверенітету і єдиним джерелом влади)
українська держава унітарна, суверенна, незалежна, демократична, соціальна, правова, з республіканською формою правління
організація і діяльність державної влади будується на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову
визнання і гарантування місцевого самоврядування
принцип верховенства права (згідно з яким закріплюється загальна підпорядкованість праву, пряма дія і застосування норм Kонституції)[2].

Повалення конституційного ладу[ред. • ред. код]

У статті 109 КК України передбачається відповідальність за дії, що спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади

1. Дії, вчинені з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, а також змова про вчинення таких дій, — караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

2. Публічні заклики до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до захоплення державної влади, а також розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій, — караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.

3. Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені особою, яка є представником влади, або повторно, або організованою групою, або з використанням засобів масової інформації, — караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Форми посягання на конституційний лад[ред. • ред. код]

Дії, вчиненні з метою насильницької зміни конституційного ладу (ч. 1 ст. 109)
Дії, вчиненні з метою насильницького повалення конституційного ладу (ч. 1 ст. 109)
Дії, вчиненні з метою насильницького захоплення державної влади (ч. 1 ст. 109)
Змова на вчинення таких дій (ч.1 ст. 109)
Публічні заклики до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до захоплення державної влади (ч.2 ст. 109)
Розповсюдження матеріалів із закликами до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до захоплення державної влади (ч. 2 ст. 109)
Фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України(ч. 1 ст. 110-2)

Кваліфікаційні ознаки злочину, передбаченого ч.2 ст. 109 КК України[ред. • ред. код]

Дії вчиненні особою, яка є представником влади ч. 3 ст. 109)
Повторно (ч. 3 ст. 109)
Вчиненні організованою групою (ч. 3 ст. 109)
Вчиненні з використанням засобів масової інформації (ч. 3 ст. 109)

uk.wikipedia.org

РОЗДІЛ 7. ОСНОВИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ЛАДУ УКРАЇНИ

Страница 1 из 3

1. Загальна характеристика конституційного ладу України

Очевидно, що конституційний лад нині має величезне значення не тільки для створення в Україні правової, демократичної, соціальної держави, громадянського суспільства на демократичних засадах, але й формування сучасної правової системи України, яка зорієнтована на всебічне забезпечена прав особистості. Тому вивчення основ конституційного ладу України є своєрідним "ключом" для розуміння всієї особливої частини конституційного права України як галузі права, юридичної науки і навчальної дисципліни. Це й визначає чільне місце зазначеної теми у започаткуванні вивчення основних предметних інститутів конституційного права.

Конституційний лад України втілює в собі насамперед і головним чином суспільний і державний лад. Юридично і фактично конституційним ладом є порядок, встановлений І гарантований Конституцією України. Проте конституційний лад є значно ширшим поняттям, ніж конституційний порядок.

Конституційний лад України є системою суспільних відносин, передбачених і гарантованих Конституцією і законами, прийнятими на її основі й відповідно до неї. Його відповідність Конституції є головним покажчиком її реалізації.

За своєю суттю конституційний лад є певним типом конституційно-правових відносин, зумовлених рівнем розвитку суспільства, держави і права. Нинішній конституційний лад

України за своєю суттю є перехідним, змішаним, що зумовлено, насамперед відповідним характером суспільства, держави і права, які поєднують у собі риси різних соціально-економічних формацій і відповідно різних типів держави і права, перебуваючи на стадії становлення. Перехідний характер конституційного ладу зумовлює й конституційна реформа в Україні.

За змістом конституційний лад опосередковує собою насамперед передбачені та гарантовані Конституцією державний і суспільний лад, конституційний статус людини і громадянина, систему безпосереднього народовладдя, організацію державної влади і місцевого самоврядування, територіальний устрій, основні засади зовнішньополітичної та іншої міжнародної діяльності держави, основи національної безпеки та інші існуючі найважливіші види конституційно-правових відносин.

За формою конституційний лад України є системою основних організаційних і правових форм суспільних відносин, передбачених Конституцією, тобто основних видів організації та діяльності держави, суспільства та інших учасників конституційно-правових відносин. Насамперед конституційний лад України уособлює передбачену Конституцією форму (форми) держави - за характером державного устрою і державного правління - і форми безпосереднього народовладдя.

Конституційний лад України характеризується рядом істотних ознак, зокрема суверенністю, демократизмом, гуманізмом, реальністю, системністю, науковою обґрунтованістю, історизмом, наступністю, програмним характером, гарантованістю конституційного ладу.

Суверенність конституційного ладу полягає насамперед у визначенні, встановленні конституційного ладу й можливості його зміни лише волею народу України. Право визначати і змінювати конституційний лад України, зазначається у ст. 5 Конституції України, належить виключно народові й не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. Суверенність конституційного ладу означає як суверенітет народу, так і суверенітет держави (статті 1,5 Конституції України). Відповідно до ст. 2 Конституції України її суверенітет поширюється на всю територію України.

Демократизм конституційного ладу України означає передусім існування за цим ладом як певним правовим порядком, передбаченим Конституцією, необмеженої влади народу як щодо належності її народу, так і щодо її здійснення ним. Народ України має право здійснювати своє повновладдя як безпосередньо, шляхом виборів, референдумів та в інших формах, так і через органи державної влади та місцевого самоврядування. Держава, за Конституцією, гарантує свободу політичної діяльності, не забороненої Конституцією та законами України.

Основою і гарантом демократизму конституційного ладу України є демократизм Української держави та державних інститутів, передбачених Конституцією України: парламенту, глави держави, уряду, судів та інших органів державної влади і державних організацій. Порядок їх організації та діяльності ґрунтуються насамперед на принципах демократизму.

Нинішній конституційний лад України визнає і гарантує місцеве самоврядування (ст. 7 Конституції України). Існування місцевого самоврядування означає можливість безпосереднього здійснення влади окремими спільностями громадян в особі територіальних громад.

Гуманізм конституційного ладу України полягає в закріпленні і гарантуванні Конституцією України такого порядку, який ґрунтується на реальній і всебічній повазі до особи, всебічному забезпеченні прав і свобод людини та громадянина та їх гарантуванні. Конституція України в ст. З визначає, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Утвердження і забезпечення прав і свобод є, за Основним Законом, головним обов'язком держави.

Гуманізм конституційного ладу виявляється також у закріпленій Конституцією України гуманній національній, економічній, соціальній, культурній та екологічній політиці держави. Зокрема, відповідно до Конституції (ст. 11), держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.

Важливою рисою національного конституційного ладу є його реальність, дійсність, тобто наявність цього ладу де-юре і де-факто. Конституційний лад має бути не формальним, атрибутивним, а дійсним, реальним, тобто відображати реально існуючі суспільні відносини на час прийняття відповідної конституції і на перспективу. Недопустимим є конституювання окремих інститутів суспільного і державного ладу, що не мають нічого спільного з реально Існуючими суспільними відносинами і є удаваними, символічними. Це призводить до невілювання самої конституції як вищої соціальної цінності та породжує правовий нігілізм у громадян.

Переважна більшість інститутів конституційного ладу України є реальними, дійсними. На жаль, певною мірою формальними і недостатньо гарантованими на сьогодні залишаються конституційні положення про соціальний характер Української держави, соціальні права і свободи людини і громадянина, соціальну спрямованість її економіки.

Іншою, не менш важливою рисою конституційного ладу є його системність, тобто послідовність, логічність, всебічність і повнота закріплення в Конституції України основних інститутів суспільства і держави. Чинна Конституція системно, тобто логічно і послідовно закріплює основи конституційного ладу, правовий статус людини і громадянина, форми безпосередньої демократії, загальні засади організації та діяльності органів державної влади, основи місцевого самоврядування тощо. Тим самим Конституція України 1996 р. є більш системною, ніж попередні радянські конституції.

Істотною рисою конституційного ладу є його наступність, історизм у тому позитивному, що було в українському державотворенні та правотворенні, в державному і суспільному ладі України в минулому. Наступність конституційного ладу України визначає як преамбула Конституції України, так і її зміст, зокрема положення щодо характеристики держави, державних символів, прав і свобод людини і громадянина, форм безпосередньої демократії, місцевого самоврядування тощо.

Характерною ознакою національного конституційного ладу є його програмний характер. Конституційний лад, передбачений Конституцією України, є певною програмою розвитку держави й суспільства та їхніх основних інститутів. Зокрема, програмний характер мають конституційні положення щодо соціального характеру держави політичного, економічного та ідеологічного плюралізму суспільства, щодо місцевого самоврядування тощо.

Конституційний лад України характеризується також гарантованістю, тобто наявністю певної системи гарантій конституційного ладу, передбачених Конституцією та законами України. Під гарантіями конституційного ладу України слід розуміти систему загальних і спеціальних(нормативно та організаційно-правових) умов і засобів забезпечення існування та дієвості основних інститутів суспільства і держави.

Гарантованість конституційного ладу кожної країни передовсім залежить від стану загального розвитку всіх сфер суспільного і державного життя - політичної, економічної, соціальної, культурної (духовної) та ін. Реальність, відповідність нормативно закріпленого конституційного ладу стану розвитку суспільства і держави є однією з основних гарантій ефективності конституційного ладу.

Важливим елементом системи гарантій конституційного ладу є спеціальні, юридичні гарантії, що включають нормативно-правові та організаційно-правові гарантії конституційного ладу. Так, нормативно-правові гарантії конституційного ладу визначаються досконалістю системи чинного конституційного законодавства України, що визначає і закріплює основні інститути суспільства і держави. Відповідні матеріальні та процесуальні норми конституційного права знаходять вираження в чинних Конституції України, законах України та підзаконних конституційних актах.

Нормативно-правові гарантії конституційного ладу постійно вдосконалюються, що виявляється як у змінах Конституції України, так і в удосконаленні чинного законодавства, що розвиває та деталізує нормативні положення Основного Закону. Зокрема, 1 січня 2006 р. набрали чинності зміни до Конституції України, визначені Законом України "Про внесення змін до Конституції України" від 8 грудня 2004 р. Цілком логічно, що оновлена Конституція України отримає розвиток своїх положень в чинному законодавстві України.

Організаційно-правові гарантії конституційного ладу представлені системою суб'єктів конституційного права України, уповноважених забезпечувати реалізацію основних інститутів суспільного і державного ладу. Аналіз чинної Конституції України дає достатні підстави дійти висновку про те, що вона закріпила відносно цілісну систему організаційно-правових гарантій її конституційного ладу. До цієї системи входять: Український народ, Українська держава загалом і в особі її спеціалізованих інститутів (організацій, служб тощо). Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України та інші органи виконавчої влади. Конституційний Суд України, суди загальної юрисдикції, прокуратура та інші контрольно-наглядові органи, політичні партії та громадські організації, засоби масової організації, територіальні громади та органи і посадові особи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, міжнародні органи, організації тощо. Тобто гарантами конституційного ладу України є практично всі основні суб'єкти конституційно-правових відносин.

ПерваяПредыдущая 1 2 3 Следующая > Последняя >>

uristinfo.net

§ 3. Основи конституційного ладу України

105

Конституційний лад — це встановлений Основним Законом порядок організації і функціонування інститутів держави і суспільства, система суспільних відносин, що гарантуються, забезпечуються і регулюються законами, прийнятими відповідно до Конституції.

За своїм змістом конституційний лад постає як системне політико-правове явище, складовими якого є державний і суспільний лад.

До основ державного ладу юридична наука відносить вихідні принципи організації і діяльності держави та її інститутів. Йдеться насамперед про юридичний статус і повноваження глави держави, органів законодавчої, виконавчої та судової влад, правоохоронних та інших передбачених основним законом органів, які реалізують основні функції держави.

Основи суспільного ладу розглядаються як система гарантованих і забезпечених конституцією і законами можливостей функціонування інститутів громадянського суспільства, врегульованих правом суспільних відносин у політичній, економічній та соціальній сферах суспільного життя. Це — конституційно встановлені принципи та засади демократичного устрою суспільства; політичний, економічний та ідеологічний плюралізм; забезпечене правовими законами право громадян на об’єднання в політичні партії, громадські організації, асоціації для захисту своїх прав.

Конституційний лад кожної країни має свої особливості, які залежать від розвитку суспільства, держави і права; законодавчо встановленого співвідношення суспільства і держави, змісту її діяльності; демократичних традицій; рівня політичної і правової культури суспільства та інших чинників. Значною мірою конституційний лад залежить від форми державного правління і політичного режиму, які безпосередньо впливають на рівень демократичності суспільного життя і правової системи, по

вноту законодавчого закріплення прав і свобод людини і громадянина, ефективність механізму їх забезпечення і захисту.

У свою чергу, конституційний лад здійснює безпосередній вплив на стан та розвиток суспільства. Визначаючи вихідні принципи законодавства, правовий статус органів держави, засади організації суспільного життя, він може стимулювати або стримувати його розвиток, тобто може бути прогресивним або консервативним, демократичним або тоталітарним тощо.

Водночас конституційний лад не є чимось сталим, раз і назавжди визначеним. Продовж розвитку того чи іншого суспільства і держави він зазнає суттєвих змін, трансформується, а за своїми якісними характеристиками має відмінності в різні історичні періоди і в різних країнах.

Конституційний лад сучасних демократичних самодостатніх країн є результатом тривалої еволюції. У ретроспективі головною проблемою його становлення було вирішення проблеми визначення характеру взаємовідносин і зв’язків суспільства і держави, юридичне їх закріплення. По суті, розв’язання цієї проблеми було одним з чинників, які спричинили до життя особливий вид законів — конституцію, метою якої було обмеження владно-державного свавілля стосовно людини. Зокрема конституції першого покоління (друга половина XVIII—XIX ст.) в основному обмежувались визначенням юридичного статусу держави та її органів, а також включали деякі політичні та особисті права людей і право на власність. Вихід за межі суто політичної сфери правового регулювання почався в конституціях другого покоління (перша половина ХХ ст.). Коло відносин конституційного регулювання було в них значно більшим за обсягом. Вони передбачали економічні, соціальні і культурні права, розширювали політичні права, встановлювали певні правові гарантії суспільного життя.

У другій половині минулого століття в конституціях третього покоління, прийнятих у західних країнах, були сформовані основи прогресивного конституційного ладу. Вони встановили демократичну форму організації держави і суспільства і охопили регулюючим впливом усі відносини, що виникають у сферах політики (державно-владні відносини), громадянського суспільства, його економічної, соціальної та культурної сфер. Такий конституційний лад вирішує завдання зі створення правових засад формування і функціонування громадянського суспільства; забезпечує розвиток правового і соціального аспектів державності; належні умови для всебічного розвитку особистості, реалізації приватних інтересів і потреб індивідів і колективів людей; здійснює якісне регулювання багатоаспектних суспільних відносин; усуває чинники загроз і забезпечує безпеку суспільства.

Світова юридична наука і практика конституціоналізму визначили принципи, яким повинен відповідати прогресивний конституційний лад, провідними серед яких зазвичай вважаються: демократизм, суверенність, гуманізм, реальність, гарантованість.

З урахуванням цього в Конституції України, з одного боку, затверджені принципи будови, юридичний статус та основні функції органів держави, засади суспільного життя, визначені межі впливу на нього з боку держави, щоб цей вплив не міг завдати шкоди інститутам і механізмам саморегуляції громадянського суспільства. З іншого боку, в Основному Законі закріплені юридичні засади забезпечення правового порядку і законності, гарантії захисту від ринкової стихії.

У цьому аспекті розділ І Конституції України «Загальні засади» є провідним у структурі Основного Закону і має особливе значення не тільки для галузі конституційного права, а й всієї системи національного законодавства і правової системи в цілому. В ньому закріплюються основи конституційного ладу, Україна стверджується як демократична, соціальна і правова, тобто конституційна (обмежена правом) держава, в якій людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.

Єдиним джерелом влади в Україні і носієм суверенітету є народ. Він здійснює владу як безпосередньо — шляхом участі у виборах, референдумах, так і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і мають їй відповідати. Всі владні органи держави обмежені правом і повинні здійснювати свої повноваження тільки в межах, визначених Конституцією і законами.

Суттєвими аспектами конституційного ладу є республіканська форма правління, а також здійснення влади на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову.

Основний закон встановлює механізм стримувань і противаг, який унеможливлює узурпування влади однією з гілок влади або посадовою особою, запроваджує особливу процедуру призначення посадових осіб органів держави, забезпечує прозорість функціонування владних інститутів і можливість контролю їх діяльності. Суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності. Конституцією гарантується можливість функціонування інститутів громадянського суспільства, свобода політичної діяльності, право громадян на об’єднання у політичні партії та громадські об’єднання для задоволення своїх потреб і захисту прав.

Суспільством на державу покладено обов’язок сприяння консолідації та розвитку української нації, традицій і культури, етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.

Серед основ конституційного ладу у сфері економічної організації суспільного життя важливим є забезпечення і захист усіх суб’єктів права власності і господарювання та їх рівність перед законом, соціальна спрямованість економіки.

Стабільність конституційного ладу гарантується самою Конституцією України та прийнятими відповідно до неї законами, а також чітким механізмом забезпечення передбачених гарантій.

Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

< Попередня Наступна >

radnuk.info

Лекція 7 Конституційний лад України 1

Лекція № 7 Конституційний лад України

1. 2. 3. 4. План: Гарантії конституційного ладу України Механізми конституційного ладу України Функції конституційного ладу України Система конституційного ладу України

1. Гарантії конституційного ладу України

Гарантування конституційного ладу безпосередньо Конституцією • обмеження можливостей внесення до неї змін і доповнень, • Регулювання порядку визначення, функціонування, охорони й зміни конституційного ладу. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ст. 19).

Конституційне законодавство • законам про вибори, референдуми, політичні партії та інші об'єднання, про органи державної влади, про територіальний устрій тощо

Відповідно до Конституції (ст. 17) • захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки покладається насамперед на державу

Відповідно до Конституції (ст. 17) • Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності безпосередньо покладаються на Збройні Сили. • Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом

Відповідно до Конституції (ст. 17) • Збройні Сили України та інші військові формування не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.

Верховна Рада України • вносить зміни до Конституції; • призначає всеукраїнський референдум з питання про зміну території України; • приймає закони; • визначає засади внутрішньої і зовнішньої політики; • затверджує загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони навколишнього середовища; • тощо.

Народний депутат • сприяє здійсненню Верховною Радою функцій гаранта конституційного ладу, а також сам їх здійснює.

Президент • є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції, прав та свобод людини і громадянина (ст. 102).

Президент • забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави; • представляє державу у міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України; • призначає всеукраїнський референдум щодо змін Конституції, проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою; • є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України; • тощо.

Кабінет Міністрів України • забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої та зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента; • розробляє й здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України; • здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю; • організовує й забезпечує здійснення зовнішньоеконом. діяльності України, митної справи (ст. 116).

Державні службовці є самостійними гарантами конституційного ладу, оскільки вони: • складають відповідну присягу і самостійно відповідають за здійснення своїх функцій та повноважень, • поряд з органами державної влади та в межах цих повноважень беруть участь у здійсненні функцій гарантування конституційного ладу.

Конституційний Суд України (ст. 147), • вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції , • дає офіційне тлумачення Конституції, законів та інших правових актів Верховної Ради в частині, що стосується конституційного ладу України.

Органи правосуддя, прокуратури і адвокатури. при розгляді кримінальних справ про злочини проти конституційного ладу.

Політичні партії Сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян, беруть участь у виборах. Членами політичних партій можуть бути лише громадяни України (ст. 36).

Засоби масової інформації та інші мережі, системи і засоби інформації • гарантується право на інформацію (вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб). • Конституція може обмежити ці права в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням або злочинам, для охорони здоров'я населення, тощо(ст. 34).

2. Механізми конституційного ладу України.

Механізм держави це система органів і організацій та інших інститутів держави, які складають її організаційну основу: • організаційно-політичну, • організаційно-економічну • та інші.

Організаційно-політична основа держави • органи державної влади, • територія держави, • Збройні Сили та інші державні військові формування, • державні символи, • столиця держави.

Систему органів державної влади складають: 1. Орган законодавчої влади. 2. Глава держави. 3. Органи виконавчої влади. 4. Органи судової влади. 5. Інші органи держави.

Територіальний устрій України • ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, • поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, • збалансованості соціально-економічного розвитку регіонів з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій.

Територія України • як складова частина політичного механізму держави в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною (ст. 2 Конституції).

Збройні Сили України • оборона України, • захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Конституцією передбачається існування й інших державних військових формувань та правоохоронних органів. На них покладаються завдання гарантування державної безпеки і захист державного кордону (ст. 17).

Державні символи України(ст. 20) • Державний Прапор України - стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольору. • Державний Герб України. Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба (Знак Княжої Держави Володимира Великого) та герба Війська Запорізького • Державний Гімн України ( на музику М. Вербицького зі словами, затвердженими законом)

Столиця • головне місто держави, центр її політичного життя. • Столицею України є місто Київ.

Організаційно-економічна основа держави • бюджетна, грошова і банківська системи, • державна власність, • інші організаційно-економічні важелі діяльності держави.

Державний бюджет України • затверджується щорічно Верховною Радою на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин — на інший період. • Кабінет Міністрів України відповідно до закону подає до Верховної Ради звіт про виконання Державного бюджету. • Контроль за використанням коштів Державного бюджету від імені Верховної Ради України здійснює Рахункова палата.

Грошова одиниця України • є гривня. • Забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функцією центрального банку України — Національного банку. • Рада Національного банку України розробляє основні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за її проведенням (ст. 100 Конституції).

Державна власність • Право власності Українського народу та право власності держави і відповідні види (форми) власності визнаються самостійними. • Право приватної власності піднесено до рівня основних (конституційних) прав людини і громадянина. • Приватна власність віднесена до основних форм (видів) власності, поряд з державною. • Держава забезпечує захист як права державної власності, так і прав усіх суб'єктів права власності й господарювання (ст. 13 Конституції).

Організаційно-соціальна основа держави • громадянство, • державні соціальні системи: - охорони здоров'я, - соціального захисту, - тощо.

Громадяни України складають Український народ • Відносно самостійними соціальними спільностями, які утворюють соціальну основу держави, є українська нація, корінні народи і національні меншини та інші спільності.

В Україні існує єдине громадянство • Держава не визнає подвійного чи множинного громадянства(ст. 4). • Україна допускає постійне проживання на Її території осіб без громадянства (апатридів) та перебування іноземних громадян, які мають в основному ті ж права, свободи і обов'язки, що й громадяни України. • Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.

Організаційно-культурна (духовна) основ держави • • • державна мова, державні системи освіти, виховання, науки, культури тощо.

Державною мовою в Україні відповідно до ст. 10 Конституції, є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. В Україні також гарантується вільний розвиток, використання і захист інших мов національних меншин України.

Духовну культурну основу держави складають державні системи: • освіти, • виховання, • науки, • культури, • мистецтва, • інформації тощо.

3. Функції конституційного ладу України

Функції держави • Опосередковують діяльність держави, відображають основні напрями і види (сторони) її діяльності.

Критерії класифікації функцій держави є основні елементи її діяльності: • суб'єкти, • об'єкти, • способи, засоби діяльності, • мета, завдання діяльності тощо.

Основними суб'єктами діяльності держави є: • держава в цілому, • органи державної влади, • інші суб'єкти держави, складові її механізму.

Основними об'єктами • • діяльності держави є сфери її діяльності: політична, економічна, соціальна, культурна, екологічна, зовнішня.

Політична функція • Закріплена в Конституції (ст. 1, 5, 6, 15, 36, 39, 85, 102, 106, 116 тощо). • Зокрема, держава в особі відповідних органів державної влади визначає засади внутрішньої і зовнішньої політики (ст. 85), здійснює внутрішню та зовнішню політику (ст. 116) тощо.

Економічна функція • держави (ст. 13, 14, 41, 42, 85, 106, 116 тощо). • Так, держава в особі відповідних органів здійснює від імені Українського народу права власника на природні ресурси, забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (ст. 13), • охороняє основне національне багатство — землю (ст. 14), • забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності (ст. 42), • розробляє, затверджує і здійснює загальнодержавні програми економічного розвитку України (ст. 85, 116), тощо.

Соціальна функція • (ст. 1, 3, 13, 24, 43, 46, 47, 49, 85, 92, 116). • Україна - соціальна держава (ст. 1). • Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпеку найвища соціальна цінність. Визначальними щодо змісту і спрямованості діяльності держави є права і свободи людини та їх гарантії (ст. 3). Держава забезпечує соціальну спрямованість економіки (ст. 13), належні умови для повного здійснення громадянами права на працю (ст. 43), на достатній життєвий рівень (ст. 48), гарантує право на соціальний захист (от. 46), тощо.

Культурна (духовна) функція держави • (от. 10, 11, 12, 53, 54, 85, 116 тощо). • Держава сприяє консолідації та розвитку української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвитку етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України (ст. 11). • Забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України (ст. 10), доступність і безплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти, тощо.

Екологічні функції • (ст. 16, 50, 85, 92, 116 тощо). • Зокрема, в Конституції зазначається, що гарантування екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, збереження генофонду українського народу є обов'язком держави (ст. 16).

Зовнішні функції держави • оборони, захисту суверенітету і територіальної цілісності (ст. 17), • зовнішньополітичну (ст. 18) й зовнішньоекономічну функції, • культурного співробітництва (гуманітарну функцію) тощо.

Оборонні функції. • Зокрема, зазначається, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, гарантування її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави (ст. 17).

Зовнішньополітичні функції • зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного та взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права (ст. 18). • Держава в особі Верховної Ради виключно законами визначає засади зовнішньоекономічної діяльності (ст. 92), в особі Кабінету Міністрів організовує й забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності (ст. 116).

Зовнішньокультурні (гуманітарні) функції • держава сприяє, зокрема, встановленню наукових зв'язків України із світовим співтовариством, забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які перебувають за її межами (ст. 54).

present5.com

Тема 5 Основи конституційного ладу України

План

Поняття конституційного ладу. Система основних засад конституційного ладу України
Гуманістичні засади конституційного ладу України
Економічні, політичні, соціальні та духовно-культурні засади конституційного ладу
Основні конституційні характеристики сучасної Української держави
Правові основи системи захисту конституційного ладу України

5.1. Поняття конституційного ладу. Система основних засад конституційного ладу України

Одним із загальних конституційно-правових інститутів основних складових конституційного права є інститут засад організації економічного, соціального, політичного і духовного життя суспільства. Традиційно, конституції регулюють головним чином політичні відносини. У XX ст., особливо після Другої світової війни, конституції стали тією чи іншою мірою визначати правові основи не лише політичних, а й економічних, соціальних і соціокультурних відносин. Відповідні конституційні положення не стільки встановлюють чи санкціонують певні правила поведінки суб'єктів конституційного права, скільки проголошують принципи державної політики у відповідних сферах. Такі принципи виступають конституційними засадами організації суспільного життя (засада - те головне, на чому ґрунтується, базується що-небудь). Певне значення як засади організації суспільного життя мають конституційні права і свободи, однак конституційні принципи мають загальний і визначальний щодо них характер.

При розгляді конституційного ладу, як правило, оперують трьома категоріями: 1) суспільний лад; 2) державний лад;

3) конституційний лад. Як соціальні категорії, ці явища є досить близькими. Однак, як категорії політико-правові - вони є достатньо відмінними.

Отже, перше поняття суспільний лад. Ця категорія є більше соціально-політична, ніж правова. Суспільний лад охоплює всі соціальні відносини, а не тільки правові (наприклад, моральні, релігійні тощо). Характеризуючи той чи інший суспільний лад, ми звертаємо увагу насамперед:

на форми власності;
на характер виробничих відносин;
на становище людини;
на пануючі моральні цінності;
на характеристику правової системи.

Зрозуміло, що категорія «суспільний лад» спочатку прив' язана до категорії «суспільство» і тільки потім - до категорії «держава». Саме тому, ця категорія може застосовуватися і до характеристики недержавних формацій, наприклад, первіснообщинного ладу.

Коли йдеться про державний лад, то розуміють насамперед форму та спосіб організації державної влади.

Зрозуміло, що ця категорія властива тільки державно-організованим суспільствам. Тому про державний лад можемо говорити за умови, що існує сама держава (державна організація).

Державний лад в тій чи іншій формі є у всіх державах. З виникненням держави зароджується та з часом утверджується і її державний лад. Пізніше появляються якісь загальні підходи щодо його розуміння та опису. їх умовно називають характеристиками чи ознаками державного ладу. За багатовікову історію державно-організованого суспільного життя, правовою наукою вироблено цілу низку чинників, критеріїв та ознак, за якими можна давати загальну характеристику державного ладу тої чи іншої держави. Серед них найбільш поширені є характеристики за наступними чинниками (ознаками):

за формою державного правління;
за формою державного устрою;
за формою політичного режиму.

В будь-якій державі, незалежно від часу її існування чи географічного розташування, був і є свій державний лад і його можна описати (дати політико-правову характеристику державного ладу).

Конституційний лад - це те саме, що і «державний лад», тільки для конституційних держав (держав, які мають діючу свою Конституцію як Основний закон держави, як закон, що має вищу юридичну силу та підвищену степінь стабільності).

Іншими словами, характеризуючи форму та спосіб організації державної влади в конституційній державі, вживають, зазвичай, категорію «конституційний лад» замість категорії «державний лад». Це один із поглядів на спільність і відмінність у цих поняттях. Є й інші погляди на цю проблему, описані в сучасній монографічній літературі з теорії конституційного права.

Наприклад, дещо складнішого визначення поняття (дефініції) «конституційний лад» можна навести поняття конституційного ладу, яке подає у своєму підручнику з конституційного права О. Кутафін. На його думку, конституційний лад - це форма або спосіб організації держави, які забезпечують підпорядкування цієї держави праву і характеризують її як державу конституційну.

Поруч з дискусією навколо сумісності і відмінності понять «суспільний лад», «державний лад» та «конституційний лад» в науковій літературі широко використовується ще одне загальнотеоретичне поняття - основи конституційного ладу.

Основи конституційного ладу - це ті принципи та основні засади, які в єдності (комплексно) формують думку щодо сутності тої чи іншої держави.

Принципи та основні засади конституційного ладу є тісно переплетені, певною мірою взаємообумовлені і функціонують на практиці як цілісний механізм. Вони, зазвичай, містять певну систему елементів взаємопов' язаних і погоджених між собою, що творять єдиний впорядкований механізм. Одна засада, умовно кажучи, «тягне» за собою іншу, декілька засад разом - можуть сформувати основу для появи інших. Так, є тісно переплетеними і взаємообумовленими такі засади (принципи) конституційного ладу та конституційні характеристики держави як поняття «демократична держава» і «принцип побудови державної влади на засадах її розподілу на окремі гілки», «принцип визнання державою місцевого самоврядування» та поняття «верховенство права». Єдність трьох останніх робить реальністю появи такої конституційної характеристики як «держава правова».

Основні засади конституційного ладу закріплюються в конституції держави, як правило, у вигляді норм-принципів, норм-декларацій (намірів) чи у звичайних конституційних нормах. Ці конституційні положення, в яких закріплені основи конституційного ладу, розміщуються на початку Основних Законів і як норми-принципи закладають певний напрямок чи інститут в Основному Законі держава. Наповнення цих напрямків чи інститутів відбувається іншими конституційними нормами та положеннями.

Основи конституційного ладу визначені Конституцією України 1996 року в Основних положеннях Конституції України. Основними засадами конституційного ладу України та її конституційними характеристиками за чинним Основним Законом є:

- положення про Україну як державу суверенну;

положення про Україну як державу демократичну з республіканською формою правління, державу, в якій людина,її честь і гідність, життя і здоров'я, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю;
положення про Україну як державу правову та державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права;

- положення про Україну як державу соціальну;

положення про Україну як державу, в якій державна влада здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову;
положення про Україну як державу, в якій визнається i гарантується місцеве самоврядування;
положення про Україну як державу, в якій суспільне життя ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності.

Вище ми перерахували ті конституційні положення, які безпосередньо визначені як засади конституційного ладу України в розділі першому Конституції України. Однак, це далеко невичерпний перелік основних засад конституційного ладу України. При детальному розгляді положень Основного Закону проглядається ще декілька важливих конституційних характеристик сучасної Української Держави на рівні засад її конституційного ладу. До них, наприклад, без будь-яких застережень можна віднести наступні положення: положення про Україну як державу національну; положення про Україну як державу світську.

studfiles.net

Розділ 4 ЗАСАДИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ЛАДУ В УКРАЇНІ

Страница 1 из 2

Розділ 4 ЗАСАДИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ЛАДУ В УКРАЇНІ

§ 1. Поняття «конституційний лад»

Конституція України як Основний Закон держави посідає центральне місце в системі законодавства, оскільки вона є головним джерелом права України. Розділ І «Загальні засади» є провідним у структурі Конституції і має особливе значення як для самої Конституції, так і для всієї системи національного законодавства.

У цьому розділі закріплюються засади конституційного ладу України. Та передусім слід звернутися до поняття «конституційний лад». У сучасній науці конституційного права, а також у теорії держави і права поняття «конституційний лад» останнім часом використовується дедалі частіше для позначення досить чіткої системи суспільних відносин, що закріплює функціональну і організаційну єдність суспільства, або для сукупності принципів, без яких лад держави не може бути конституційним.

У юридичній літературі немає єдиного розуміння поняття «конституційний лад», але переважна більшість вчених-юристів відстоюють позицію, що наявність у державі Конституції ще не дає підстав існуючий суспільний лад вважати конституційним. Це зумовлено тим, що суспільний лад, на відміну від конституційного ладу, неможливо вважати державно-правовою категорією. До того ж він може бути і неконституційним, оскільки вплив держави на людину і суспільство в цілому може здійснюватися й поза межами права. А тому термін «конституційний лад» не є синонімом терміна «суспільний лад».

Важливо виходити з того, що конституційне правління, правовий характер державної влади, правова держава, верховенство права тісно взаємопов’язані і водночас є найважливішою ознакою і передумовою конституційного ладу. Конституційний лад — це цілісна система соціально-правових відносин та інститутів, які підпорядковані безумовним моральним і конституційним вимогам. Він має ґрунтуватися на сукупності найважливіших регуляторів, які допомагають закріпленню в суспільній практиці і в правосвідомості фізичних і юридичних осіб стабільних правових, гуманних, справедливих зв’язків між людиною, суспільством та державою.

Конституційний лад має реалізовувати прагнення до соціального порядку на базі співіснування індивідуального та групового інтересів із загальними, забезпечувати пріоритет права особи. Все це потребує з боку держави ефективних гарантій, без наявності яких існуючий лад також неможливо вважати конституційним.

Безперечно, найбільш важливим предметом свого регулювання Конституція має насамперед засади конституційного ладу, які й зумовлюють його конституційну природу. Цими засадами є соціально- моральні установки і політико-правові правила розумної та справедливої організації суспільства, які обов’язково мають перебувати під захистом держави. Саме вони зумовлюють найважливіші ознаки конституційного ладу, форми правління, державної влади, державного устрою, політичного режиму, правового статусу людини і громадянина, принципи народовладдя та форми його здійснення, засади створення надійної системи державної безпеки, захист суверенітету і територіальної цілісності України, правопорядку та зовнішньої політики нашої держави.

Якщо конституційний лад — це сукупність соціальних відносин, то його засади — це система конституційно закріплених принципів, що визначають зміст самого конституційного ладу.

Загальновизнано, що саме засади конституційного ладу є найважливішим об’єктом конституційного регулювання. Це справді так, оскільки засади закріплюють: 1) керівні, основні для різноманітних суб’єктів конституційного права, принципи; 2) базові цінності, на які суспільство орієнтується в розвитку конституційного ладу; 3) конституційно-правові норми і інститути, через які ці принципи та цінності дістають своє безпосереднє обґрунтування, закріплення і які зумовлюють їх юридичне значення.

Таким чином, можна вважати, що засади конституційного ладу — це система, у якій базові цінності є основою принципів, а принципи конкретизуються в інститутах і нормах, що в цілому надає системі правового значення.

Засади конституційного ладу являють собою досить специфічні правові норми, на основі яких формуються відповідні правовідносини. Ці норми мають ряд характерних ознак. Передусім вони закріплюють найважливіші засади побудови суспільства і держави і, як правило, не породжують конкретних правовідносин. Вони зумовлюють сутність правового впливу на всі сфери суспільних відносин і адресовані всім суб’єктам права. Способом захисту цих норм є загальний режим захисту Конституції, конституційного ладу. Вони мають в основному конституційну форму вираження; за своїм видом вони в основному є нормами-принципами, нормами-цілями, нормами-дефініціями. Практичну і правову реалізацію цілей конституційного ладу має забезпечувати вся правова система держави, всі галузі права. Засади конституційного ладу покликані забезпечити системне закріплення концептуальних ідей, визнаних найважливішими для суспільства і держави. За своїми функціями ці норми є найголовнішими для всіх інших правових інститутів.

Засади конституційного ладу мають особливу юридичну силу. Це виявляється в обов’язках законодавця дотримуватися вказаних принципів при внесенні змін до тексту Конституції. Конституційний Суд України також повинен виносити свої рішення, виходячи із суті основних принципів, які в будь-якому разі є непорушними. Якщо Конституції України належить перше місце в системі джерел права, то засади конституційного ладу — це своєрідна «конституція для Конституції». Саме засади конституційного ладу є основним виміром Конституції.

Засади конституційного ладу країни відображають прагнення людини й суспільства до щастя, добра, справедливості, свободи, рівності, солідарності, гуманізму, демократії та порядку. У засадах конституційного ладу, як правило, закріплюється суспільний ідеал.

Ключове значення має положення про верховенство людини над державою. У засадах конституційного ладу має бути відображений принцип обмеження держави, над якою превалює право і народний суверенітет, тобто саме вони мають верховенство. Їх закріплення в Конституції спрямоване на здійснення контролю над державою з метою запобігання сваволі з боку державної влади.

Надзвичайно важливим для засад конституційного ладу є їх цілісність. Будучи закріпленими в Конституції, вони стають умовою для тісної внутрішньої єдності і стабільності суспільства.

І, звичайно, найважливішим у засадах конституційного ладу є його принципи. Їх перелік не може бути вичерпним. Тому вони можуть міститися і в інших розділах (наприклад, принцип судового контролю). Такими принципами конституційного ладу є: народовладдя, державний суверенітет; політична, економічна та ідеологічна багатоманітність;

верховенство права; пріоритет прав і свобод людини і громадянина; рівність перед законом, право на рівний захист з боку закону; поділ влади; унітаризм; суверенна й незалежна, демократична, соціальна, правова держава; принцип забезпечення своїх національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва із зарубіжними країнами за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права та інші.

ПерваяПредыдущая 1 2 Следующая > Последняя >>

uristinfo.net