Лад (музика). Лад це

Лад (музика) — Вікіпедія

Лад (лат. modus, грец. harmoniae) — доцільно впорядкована інтонаційна система висотних зв'язків музичних звуків, їх закономірна послідовність, а також структура взаємних зв'язків ступенів звукоряду[1].

Українське музикознавство розглядає поняття ладу в руслі традицій Болеслава Яворського, який розглядав лад як основу організації музичного мислення, що формується під впливом історичних і соціальних причин. Розроблена ним теорія, що отримала назву «теорії ладового ритму»[2] знайшла свій розвиток в трудах його послідовників — радянських музикознавців С. Протопопова, Ю. Тюліна, Ю. Холопова та інших.

Як естетична категорія, лад пояснюється як «приємна узгодженість звуків за висотою»[3] і пов'язується з об'єктивними закономірностями музичної акустики та сприйняття музики. Ті чи інші особливості ладової системи, її організації, набувають естетичної значимості і стають важливими засобами естетичного впливу музики. В цьому значенні поняття ладу застосовується до широко спектру музичних явищ від стародавніх музичних культур до сучасності. Еволюція ладових систем в цілому показує розвиток музичної свідомості від елементарних до високоорганізованих ладових структур, збільшенні звукового об'єму, що охоплюється ладом.

В основі того чи іншого ладу можуть лежати два принципи — модальний і тональний. Центральною категорією модального принципу є певний звукоряд, тоді як тонального — наявність центрального тону або співзвуччя, до якого тяжіють інші ступені. В залежності від переважання того чи іншого принципу розрізняють модальні лади і тональні[4]. Наприклад, модальний принцип переважає в середньовічній літургійній музиці (церковні лади, осьмогласіє), тоді як тональний переважає в музиці періоду віденського класицизму та романтизму. В той же час переважання того чи іншого принципу може і не бути яскраво виражене, як наприклад в музиці епохи Відродження або в ряді музичних стилів XX століття (твори Месіана, І. Стравінського).

Історичні ладові системи[ред. • ред. код]

Історія музики зафіксувала чимало спроб систематизації ладів. Важливе значення для еволюції європейської музики мали системи давньогрецьких та середньовічних церковних ладових систем.

Давньогрецька ладова система[ред. • ред. код]

Основоположним давньогрецьким вченням про лади вважається труд Аристоксена «елементи гармонії» (IV століття до н.е.). Аристоксен представляв октавні лади (εἶδος) як поєднання двох однотипних тетрахордів[5], які могли бути об'єднані роздільно (з інтервалом між ними в один тон), або злито (тетрахорди мали один спільний тон, восьмий тон додавався знизу або зверху окремо). Аристоксен виділив таких ладів 7: міксолідійський лад, лідійський, фригійський, дорійський, гіполідійський, гіпофригійський та гіподорійський.

Пізніше за рахунок системи транспозицій кількість ладів була збільшена. Назви ладів утворювались від назв грецьких племен (дорійці, іонійці) або історичних регіонів (Лідія, Фригія), а також використанням префіксів гіпо- (вказував на розташування нижче) та гіпер- (розташування вище). Давні греки розглядали лади не тільки з точки зору їх звуковисотної структури, але й з точки зору естетичного впливу. Наприклад Платон і Аристотель сходились в характеристиці дорійського ладу як мужнього і придатного для виховання, цей лад асоціювався з культом Аполлона. Натомість фригійський зазвичай протиставлявся дорійському, як екстатичний, пов'язаний з культом Діонісія.

Середньовічні ладові системи[ред. • ред. код]

Поширення християнства у Європі визначило особливу роль літургійної музики в європейській культурі, а процеси уніфікації богослужінь супроводжувались і уніфікацією їх музичного супроводження. Так, у Візантійській музиці формується система осьмогласія, закріплена в трудах Іоана Дамаскіна (VIII століття), аналогічна система з 8 ладів була прийнята і в західній літургійній музиці - григоріанському хоралі.

Середньовічні лади запозичили свої найменування у давньогрецьких, проте в результаті плутанини, допущеної анонімним автором трактату «Alia musica» (IX століття)[6], назви середньовічних ладів не збігаються з назвами давньогрецькими.

Неєвропейські ладові системи[ред. • ред. код]

Якщо давньогрецька ладова система забезпечила домінування в західній музиці 7-ступеневого звукоряду, то в культурі країн Африки та Азії спостерігаються ладові системи з іншою кількістю ступенів.

Так, в Індійській музиці октава поділяється на 22 ступені — «шруті». Традиційній музиці китайців, корейців, татар та інших народів властива пентатоніка. Своєрідні ладові системи властиві арабській музиці, відомі під назвою макамів.

Сучасна теорія музики класифікує лади як за кількістю ступенів так і за характером інтервалів і виділяє такі групи[7]:

ангемітонні, тобто безпівтонові звукоряди, основним засобом зв'язків між звуками яких є найпростіші консонанси. Часто трапляються неповні системи, що складаються з трьох-чотирьох (напр., укр. нар. пісня "Дударик"), а іноді й двох звуків. За наявності в такій ладовій системі півтона можна говорити про перехідну форму до діатоніки (напр., укр. нар. пісня "Бігла теличка"). До цієї групи належать усі різновиди пентатоніки;
діатонічні - 7-ступеневі лади, звуки яких можна розмістити по чистих квінтах, які в свою чергу поділяються на мажорні і мінорні:

Лад Нахилення Особливості Слухати

Лідійський	Мажорне	IV↗ ступень високий	Приклад
Іонійський	Мажорне	Натуральний	Приклад
Міксолідійський	Мажорне	VII↘ ступінь низький	Приклад
Еолійський	Мінорне	Натуральний	Приклад
Фригійський	Мінорне	II↘ ступінь низький	Приклад
Дорійський	Мінорне	VI↗ ступінь високий	Приклад
Локрійський	-	в основі - зменшений тризвук	Приклад

хроматичні, у звукорядах яких трапляються послідовності з двох і більше півтонів.
мікрохроматичні, де застосовуються інтервали, менші, ніж півтон, нерідко використовуються як компонент перших трьох ладів (напр. в композиціях В.Лютославського, Л.Грабовсбького).
екмелічні (лади умовно самостійної групи), тобто системи, де звуки не мають точно визначеної висоти. Досить часто Л. цієї групи змикаються з мікрохроматичними.

Різні лад. системи можуть змішуватися як в одночасності, так і в процесі розгортання худож. часу (у межах однієї побудови).

енциклопедичні статті:

українською мовою:

Надененко Ф. Будова музичної мови (Основи системи Б. Яворського). — К., 1925. — Вип. 1;

Золочевський В. Ладогармонічні основи української радянської музики. — К., 1964;
Його ж. Про модуляцію. — К., 1972;
Його ж. Модуляція і політональність// Укр. муз-во. — К., 1969. — Вип. 4;
Котляревський І. Діатоніка і хроматика як категорії музичного мислення. — К., 1971;

російською мовою:

Б. Яворський; «Строение музыкальной речи» (частини 1—3, 1908).
він же; «Упражнения в образовании ладового ритма», (1915, 1928).
С. Протопопов; «Элементы строения музыкальной речи», ч. 1-2, М., 1930.
Ю. Тюлін; Учение о гармонии. М.1966
він же Натуральные и альтерационные лады, М., 1971
Лосев А. История античной эстетики. Ранний эллинизм ч.III Музыка//История античной эстетики, том V М.: "Искусство", 1979
Холопов Ю. Н.; Гармония. Теоретический курс. М., 1988.
Н. Ренёва. К истории «путаницы» ладов. Средневековое переименование греческих видов октавы

англійською мовою:

↑ Визначення Ю. Є. Юцевича; Юцевич с.134
↑ див. «Упражнения в образовании ладового ритма»
↑ За МЕС та МД
↑ Гармония. Теоретический курс, с.29.

↑ Barbera 1984, 240
↑ див. Н.Ренёва.
↑ Українська музична енциклопедія, с.22

uk.wikipedia.org

Лад, тональність - test

Гама - це звуки ладу, розташовані підряд.

Слогові та латинскі позначення звуків:

Слогові позначення	До	Ре	Мі	Фа	Соль	Ля	Сі	Сіb
Латинські позначення	C	D	E	F	G	A	H*	B*
Транскрипція	[це]	[де]	[е]	[еф]	[ге]	[а]	[ха]	[бе]

*В американській системі нотації для позначення Сі - використовується В, а Сіb - Bb

Інші позначення	мажор	мінор	дієз (#)	бемоль (b)	дубль-дієз (x)	дубль-бемоль (bb)
Латинські	Dur*	moll*	is**	es**	isis**	eses**
Транcкрипція	[дур]	[моль]	[іс]	[ес]	[ісіс]	[есес]

*При позначенні назв тональностей іноді не пишуть Dur чи moll, а просто позначають тональність великою або малою літерою: A-Dur = A, c-moll = c**При утворенні назв нот закінчення приєднується до назви ноти, наприклад:C + is = Cis (До-дієз), D + es = Des (Ре-бемоль).Виключення: Ля-бемоль = As, Мі-бемоль = Es, Сі-бемоль = B

ЛАДИ

Лад - це 2 групи звуків - стійкі та нестійкі - які взаємопов'язані між собою.В європейській музичній культурі найбільш розповсюджені 7-ступінні лади, в яких звуки розташовані підряд по тонам і півтонам. Ці лади можуть бути побудовані від будь-якого з 12-ти звуків темперованої системи.

Нестійкі звуки тяжіють і розв'язуються в стійкі, що знаходяться поруч.

Ладові різновиди мажору та мінору

ГармонічнийМажор гармонічний - знижується VI ступінь (VIb)Мінор гармонічний - підвищується VII ступінь (VII#)
МелодичнийМажор мелодичний - знижується VI і VII ступені (VIb, VIIb)Мінор мелодичний - при русі вгору підвищуються VI і VII ступені (VI#, VII#), при русі вниз підвищення відміняється і використовуються ступені натурального мінору.

Тональність - це висота ладу.

Які бувають тональності:

однойменні (ті, що мають спільну Тоніку): До-мажор і до-мінор
паралельні (ті, що мають однакову кількість ключових знаків): До-мажор і ля-мінор
енгармонічно рівні (однакові за звучанням, різні за написанням): До-мажор і Сі#-мажор
споріднені тональності (тональності, тонічні тризвуки яких розташовані на ступенях даного ладу: це будуть Т, S, D та їх паралельні тональності + мажорна D в мінорі та мінорна S в мажорі)

Лади народної музики та інші

іонійський = мажор
дорійскій = мінор + #VI (висока VI)
фрігійскій = мінор + bII (низька II)

лідійський = мажор + #IV (висока IV)
міксолідійський = мажор + bVII (низька VII)
еолійський = мінору
локрійський (гіпофрігійський) = мінор + bII + bV (тоніка - зменшений тризвук)

Простий спосіб запам'ятати лади народної музики - це побудувати їх підряд від усіх нот До-мажору:

Особливі лади:

Пентатоніка - п'ятиступінний лад в якому відсутні півтони. В мажорі - без IV і VII ступенів В мінорі - без II і VI ступенів

Хроматична гама (хромо - колір) - це гама що складається з 12 звуків розташованих по півтонам (тобто з усіх звуків октави фортепіано).Правила побудови хроматичної гами:Мажор вгору - всі ступені підвищуються, окрім III і VI (на месці), VII знижуєтьсяМажор вниз - всі ступені знижуються, окрім I і V (на месці), IV підвищується Мінор вгору - всі ступені знижуються, окрім I і V (на месці), II знижується Мінор вниз - так само як і однойменний мажор.

Порядок ключових знаків.

Порядок ключових знаків завжди однаковий, тільки кількість знаків змінюється в різних тональностях. Наприклад, в Ля-мажорі 3 дієза: фа#-до#-соль#, а в Сі-мажорі 5 дієзів: фа#-до#-соль#-ре#-ля#Порядок дієзів: фа#-до#-соль#-ре#-ля#-мі#-сі#

Порядок бемолей: сіb-міb-ляb-реb-сольb-доb-фаb

Знаки альтерації можуть стояти при ключі (ключові знаки - діють на весь твір),або з'являтись епізодично (випадкові знаки альтерації - діють до кінця такту). Випадкові знаки бувають двох видів:

Альтерація - це посилення тяжіння в даному ладу нестійких звуків в стійкі шляхом їх наближення (підвищенням або зниженням) до стійких.

Хроматизм - це зміна висоти звуків, протилежна тяжінням в данному ладу, тобто таке, що виходить за рамки ладу.

Знаки альтерації - змінюють висоту звуків:

Дієз (#) - підвищує звук на пів тона
Бемоль (b) - знижує звук на пів тона
Дубль-дієз (x) - підвищує звук на тон
Дубль-бемоль (bb) - знижує звук на тон
Бекар () - відміняє попередні знаки альтерації

Засоби полегшення визначення і запам'ятовування тональностей:

Дієзні тональності - останній ключовий знак буде в мажорі VII ступенем, а в міноре II ступенем.Бемольні тональності - передостанній ключовий знак буде в мажорі Тонікою, а в мінорі III ступенем.

Також, добру підказку дає Градусник тональностей з підручника В.Д. Подвала "Давайте складати музику"

Наступна тема - Акорди.

Повернутися в розділ Елементарна теорія музики

www.musicfancy.net

ЛАД. Лад - це злагода, мир, стрункість, порядок. Звук лада. Мажор і мінор. Ладотональность

ЛАД. Гарне це слов'янське слово - лад. Добре, коли справа ладиться,

коли в сім'ї лад, коли сукня добре зшита... Багато можна навести

прикладів з цим коренем, і все слова виявляться світлі, доброзичливі. Недарма

лад -- це згоду, мир, стрункість, порядок.

Але яке відношення всі ці поняття можуть мати до музики?

Виявляється, саме безпосереднє.

Музика -- мистецтво, в якому звуки розташовуються чітко, злагоджено,

впорядковано. Спробуйте-ка натискати клавіші рояля або смикати струни

гітари як попало: ніякої музики не вийде!

Однак слово лад -- не просто стрункість і згода. Це спеціальний

термін, який означає зв'язок звуків між собою, їх

узгодженість, злагодженість.

Згадайте будь-яку мелодію: пісню, танець, уривок з якого-небудь

інструментального твору. Якщо ви почнете її наспівувати, то виявите,

що в будь-якому довільному місці зупинитися не можна. І не тільки тому,

що, припустимо, не "вклалися" всі слова чи не закінчилося рух

танцю. Немає: справа в тому, що звуки, поєднуючись один з одним, сприймаються

ло-різному. Одні -- як стійкі. На них можна зупинитися довше,

взагалі закінчити рух. На них композитор і закінчує куплет пісні,

розділ чи всю інструментальну п'єсу. На інших зупинитися ніяк не можна:

вони викликають відчуття незавершеність і вимагають руху далі, до

сталого, опорного звуку.

Об'єднання звуків, різних по висоті і тяжіють один до одного,

називається ладом. Основний звук лада -- самий стійкий, до якого

тяжіють всі інші, -- називається тоніка. Акорд з трьох звуків, нижній

з яких -- тоніка, -- називається тонічним трезвучием.

Лади, тобто подібні об'єднання звуків, бувають різні. Найбільш

поширені в європейській музиці лади, які називаються мажор і мінор.

В основі мажору -- тонічне тризвук, в якому спочатку, знизу --

велика терція (подивіться, що написано про терції в оповіданні "Інтервал"),

а над нею мала. Мажор вийде, якщо ви, підійшовши до рояля, натиснете

послідовно всі білі клавіші від ноти до вгору до наступної ноти до,

розташованої октавою вище. Таке послідовне звучання нот у межах

октави називається гамою. Те, що ви зіграли, гамма до мажор. Можна зіграти

мажорну гаму від будь-якого іншого звуку, тільки тоді в деяких місцях

білу клавішу доведеться замінити чорної. Адже побудова гам відповідає

певної закономірності. Так у всіх мажорних гамах після двох взятих

підряд тонів слід півтон, потім ідуть три тони поспіль і знову півтон, В

мінорною гамою звуки чергуються інакше: тон, півтон, два тони, півтон, два

тони. При цьому гамма завжди називається її першого звуку.

У чому різниця між гамою і тональністю? Гама може бути висхідною і

низхідній, тобто звуки в нею будуть підніматися або спускатися. Але

розташовані вони неодмінно послідовно, без стрибків; вони рухаються зі

сходинки на сходинку (запам'ятаймо це порівняння -- воно нам ще знадобиться).

А тональність... Припустимо, ви співаєте пісню на шкільному уроці. Пісня

закінчилася, і вчителька каже: "Добре, в ре мажорі у вас вийшло

(ре мажор -- значить, самий стійкий, основний звук пісні -- ре, а в

акомпанементі самий стійкий акорд, на якому пісня закінчилася, --

ре-мажорний тризвук). А тепер давайте спробуємо заспівати її трохи

вище". Дає "налаштування": кілька акордів в мі мажор, щоб ви

звикли до звучання, і ви заспівуєте пісню в іншій тональності. Мелодія та

ж сама, як ніби нічого і не змінилося, але звучить пісня на тон вище,

чим раніше. І основною стійкий звук пісні -- тепер не ре, а ми. І

тому закінчилося все мі-мажорним акордом.

Значить, тональність це висота лада, висота, на якій він розташований.

Іноді її називають -- ладотональность.

Назва тональності виходить, коли до визначення лада додають

назва його головного звуку -- тоніки -- до мажор, мі-бемоль мажор, сіль

мінор, фа-дієз мінор... От і з'явилося у нас назву ще одного лада --

мінор. Це теж дуже найпоширеніший лад європейської музики. В його основі

мінорне трезву-робітники, в якому терції розташовані так: знизу мала, а над

ній велика. Мінор вийде, якщо зіграти поспіль на білих клавішах всі

звуки від ля до ля.

Звуки називаються лада ступенями і нумеруються римськими цифрами по порядку

знизу вгору: I, II, III, IV, V, VI, VII. Тоніка -- це I ступінь.

Мажор і мінор -- самі відомі, найпоширеніші лади. Але

крім них існують і багато інші. Вони поширені в народній музиці

все частіше використовуються і в сучасної професійної музики. Є й лади

штучні, вигадані композиторами. Так, наприклад, Михайло Іванович

Глінка придумав целотонный лад. Він називається так тому, що між усіма

звуками відстань -- цілий тон. Звучить він дивно, незвично. Глінка

придумав його, щоб передати стан заціпеніння, чогось фантастичного

і неживого.

Багато лади, як і мажор і мінор, складаються з семи ступенів, але бувають лади

і з іншої кількості звуків. Так в целотонном -- шість ступенів. Є

ціла група ладів, званих пентатонными (по-грецьки pente -- п'ять,

tonos -- тон) -- це лади п'ятиступеневі. Існують і лади з іншим

кількістю ступенів.

bibliograph.com.ua

Словник музичних термінів. Буква Л

Гарне це слов'янське слово - лад. Добре, коли справа ладиться, коли в сім'ї лад, коли сукня добре зшита... Багато можна навести прикладів з цим коренем, і всі слова виявляться світлі, доброзичливі. Недарма лад - це злагода, мир, стрункість, порядок.

Але яке відношення всі ці поняття можуть мати до музики? Виявляється, саме безпосереднє. Музика - мистецтво, в якому звуки розташовуються чітко, злагоджено, впорядковано. Спробуйте натискати клавіші рояля або смикати струни гітари як попало: ніякої музики не вийде!

Однак слово лад - не просто стрункість і згода. Це спеціальний термін, який означає зв'язок звуків між собою, їх узгодженість, злагодженість. Згадайте будь-яку мелодію: пісню, танець, уривок з якого-небудь інструментального твору. Якщо ви почнете її наспівувати, то виявите, що в будь-якому довільному місці зупинитися не можна. І не тільки тому, що, припустимо, не "вклалися" всі слова чи не закінчилося рух танцю. Немає: справа в тому, що звуки, поєднуючись один з одним, сприймаються ло-різному. Одні як стійкі. На них можна зупинитися довше, взагалі закінчити рух. На них композитор і закінчує куплет пісні, розділ або інструментальну п'єсу. На інших зупинитися ніяк не можна: вони викликають відчуття незавершеності і вимагають руху далі, до стійкого, опорного звуку.

Об'єднання звуків, різних по висоті і тяжіють один до одного, називається ладом. Основний звук лада - самий стійкий, до якого тяжіють усі інші, - називається тоніка. Акорд з трьох звуків, нижній з яких тоніка, - називається тонічним трезвучием.

Лади, тобто подібні об'єднання звуків, бувають різні. Найбільш поширені в європейській музиці лади, які називаються мажор і мінор. В основі мажору - тонічне тризвуки, в якому спочатку, знизу - велика терція (подивіться, що написано про терції в оповіданні "Інтервал"), а над нею мала. Мажор вийде, якщо ви, підійшовши до рояля, натиснете послідовно всі білі клавіші від ноти до вгору до наступної ноти до, розташованої октавою вище. Таке послідовне звучання нот у межах октави називається гамою. Те, що ви зіграли, - гамма до мажор. Можна зіграти мажорну гаму від будь-якого іншого звуку, тільки тоді в деяких місцях білу клавішу доведеться замінити чорної. Адже побудова гам підпорядкована певній закономірності. Так у всіх мажорних гамах після двох взятих поспіль тонів слід півтон, потім йдуть три тони поспіль і знову півтон, В мінорною гамою звуки чергуються інакше: тон, півтон, два тони, півтон, два тони. При цьому гамма завжди називають за її першого звуку.

У чому різниця між гамою і тональністю? Гама може бути висхідною і низхідною, тобто звуки в ній будуть підніматися або спускатися. Але розташовані вони неодмінно послідовно, без стрибків; вони рухаються зі сходинки на сходинку (запам'ятаймо це порівняння - воно нам ще знадобиться). А тональність... Припустимо, ви співаєте пісню на шкільному уроці. Пісня закінчилася, і вчителька каже:

- Добре, в ре мажорі у вас вийшло (ре мажор значить, самий стійкий, основний звук пісні - ре, а в акомпанементі самий стійкий акорд, на якому пісня скінчилася, - ре-мажорний тризвук). А тепер давайте спробуємо заспівати її трохи вище.

Дає "налаштування": кілька акордів в мі мажор, щоб ви звикли до звучання, і ви заспівуєте пісню в іншій тональності. Мелодія та ж сама, як ніби нічого і не змінилося, але звучить пісня на тон вище, ніж раніше. І основний стійкий звук пісні - тепер не ре, а ми. І тому закінчилося все мі-мажорним акордом.

Значить, тональність - це висота лада; висота, на якій він розташований. Іноді її називають - ладотональность. Назва тональності виходить, коли до визначення лада додають назва його головного звуку тоніки - до мажор, мі-бемоль мажор, сіль мінор, фа-дієз мінор...

От і з'явилося у нас назву ще одного лада - мінор. Це теж дуже поширений лад європейської музики. В його основі мінорний тризвук, в якому терції розташовані так: знизу мала, а над нею велика. Мінор вийде, якщо зіграти поспіль на білих клавішах всі звуки від ля до ля.

Звуки ладу називаються ступенями і нумеруються римськими цифрами по порядку знизу вгору: I, II, III, IV, V, VI, VII. Тоніка - це I ступінь.

Мажор і мінор - найвідоміші, найпоширеніші лади. Але крім них існують і багато інших. Вони поширені в народній музиці, все частіше використовуються і в сучасній професійній музиці. Є й лади штучні, вигадані композиторами. Так, наприклад, Михайло Іванович Глінка придумав целотонный лад. Він називається так тому, що між усіма звуками відстань цілий тон. Звучить він дивно, незвично. Глінка придумав його, щоб передати стан заціпеніння, чогось фантастичного і неживого.

Багато лади, як і мажор і мінор, складаються з семи ступенів, але бувають лади і з іншої кількості звуків. Так в целотонном - шість ступенів. Є ціла група ладів, званих пентатонными (по-грецьки pente - п'ять, tonos - тон) - це лади п'ятиступеневі. Існують і лади з іншою кількістю ступенів.

allforchildren.com.ua